Цитати з книг Януша Корчака 

Книжка з її готовими формулами притупила у нас погляд і зробила думку ледачою: живучи чужим досвідом, спостереженнями, думками, люди так втратили віру в себе, що не хочуть дивитися своїми очима. Начебто те, що надруковано - одкровення, а не наслідок спостереження - чийогось, а не мого, десь, над кимось, а не сьогодні, не над моєю дитиною. 

Мала дитина - людина, ставлячись нешанобливо, зневажливо до її слабких сил, даємо їй приклад поганого ставлення до слабких, менших, не здатних постояти за себе. 

Інколи батьки не хочуть знати того, що знають, і бачити те, що бачать. 

Хто глибоко не продумає систему заборон і наказів, коли їх мало, той розгубиться і не охопить усіх, коли їх буде багато. 

Якщо ви вмієте визначати радість дитини та ї силу, то повинні помітити, що найвищою є радість подоланих труднощів, досягнутої мети, відкритої таємниці, радість тріумфу і щастя самостійності, опанування і володіння. 

Гра є не стільки стихією дитини, скільки єдиною областю, де дитина дістає більш чи менш широку ініціативу. У грі вона почуває себе до певної міри незалежною. Усе інше - скороминуща милість, тимчасова поступка, на гру ж дитина має право. 

Ми вдягли дітей в уніформу дитинства і віримо, що вони нас люблять, шанують, довіряють нам, що вони невинні, легковірні, вдячні. Ми бездоганно граємо роль безкорисливих опікунів, розчулюємось від думки про жертви, принесені нами, і, можна сказати, добре нам з дітьми до пори до часу. Вони спочатку вірять, потім сумніваються, намагаються позбутися сумнівів, що підступно закрадаються, іноді намагаються з ними боротися, та, побачивши безплідність боротьби, починають нас обманювати, підкупляти, експлуатувати. 

Найменш вдалим мені здається пояснення, яке трапляється найчастіше: "З тебе люди сміятимуться". Воно зручне, дієве, дитина боїться стати посміховиськом. Але з неї сміятимуться, що слухає матір, що їй звіряється і що в майбутньому не збирається грати в карти, пити горілку, ходити в будинок розпусти. І батьки, боячись стати смішними, роблять безглузді вчинки. 

Рідна мова - це не вибрані і дібрані для дитини приписи та повчання, а повітря, яким її душа дихає разом із душею всього народу. 

Дитячий біль болить батькам, страждання батьків вражають дитину. Це гострий конфлікт, але наскільки він був би гостріший, якби дитина, всупереч нашій волі, сама, своїм самотнім зусиллям не приготувалася помалу до того, що ми не всемогутні, не всезнаючі й не досконалі. 

Діти завжди були, є і будуть, і суспільство, усі люди повинні постійно думати про те, щоб вони правильно росли і дозрівали, а це залежить, у першу чергу, не від них, а від дорослих 

Януш Корчак "Як любити дітей" 

 Ми приховуємо свої вади і вчинки, які заслуговують на покарання. Дітям не можна критикувати, не можна помічати наших недоліків, поганих звичок та дивацтв. Ми вдаємо з себе досконалість. Безсоромно оголювати і ставити біля ганебного стовпа можна тільки дитину. 

Чи є життя в жарт? Ні, дитячий вік - це довгі, важливі роки життя людини. Жорстокі закони Давніх Греції і Риму дозволяють вбити дитину. У середньовіччі рибалки сітями виловлюють тіла утоплених немовлят. У ХVІІ сторіччі в Парижі старших дітей продають жебракам, а маленьких перед собором Паризької богоматері роздають задарма. Це ще зовсім недавно. І досі дитину кидають, коли вона заважає. 

Ми запровадили загальну освіту, примусову розумову працю: є запис і шкільний призив. Ми звалили на плечі дітей труд узгодження протилежних інтересів двох паралельних авторитетів. Школа вимагає, а батьки неохоче віддають. Конфлікти між сім'єю і школою обтяжують дитину. 

Поважаймо власність дитини, її бюджет. Дитина ділить болісні матеріальні клопоти сім'ї, відчуває нестачу, порівнює своє убозтво із достатком товариша по школі, її мучать гіркі мідяки, якими вона розоряє сім'ю. Дитина не хоче бути тягарем. 

Чи кожен з нас виграє, граючи з дитиною в шахи? 

Вивчаємо дитину не як відмінну, а як нижчу, слабшу, біднішу психічну структуру. Ніби всі дорослі - учені - професори. А дорослий - це каша, провінціальність поглядів і переконань, психологія стада, пересуди і звички, легковажні вчинки батьків і матерів, життя дорослих від початку до кінця безвідповідальне. Це недбальство, ледарство, тупа впертість, недоумство, безглуздя, шаленство, п'яні вибрики. 

Януш Корчак "Право дітей на повагу" 

Дітей нема, є люди.